подивись

Музей Нігде (Niğde)

У музеї Нігде (Niğde Müzesi) є шість виставкових залів, в яких археологічна історія Центральної Анатолії представлена ​​в хронологічному порядку. Більшість виставлених артефактів знайдені в результаті розкопок в цьому регіоні.

Мечеть Ала ад-Діна (Alaaddin)

Мечеть була зведена в 1223 році та збереглася до наших днів. Незважаючи на незначні реставраційні роботи мечеть значною мірою зберігає свої первісні риси та продовжує функціонувати як місце поклоніння. Влітку в середині ранкових годин тіні на висіченій з каменю арці мечеті, що дивиться на схід, відкривають жіночу постать, голова якої обрамлена короною. За легендою архітектор мечеті закохався в доньку Санджак-бея, губернатора Нігде (Niğde). Не маючи можливості одружитися, він висік арку таким чином, щоб її образ було видно, коли прохід є затіненим від сонячного світла.

Мечеть Сунгур-бей (Sungur Bey)

Мечеть не має написів дати будівництва, але вважається, що вона була побудована близько 1335 року. Мечеть збереглася до наших днів, зазнавши деяких реставраційних робіт, але її первісні риси та функції переважно збереглися, за винятком покривної системи та мінаретів. Східні коронні ворота у стилі айвану займають визначне місце в турецькій архітектурі, вирізняючись ребристими склепіннями у готичному стилі. Стіни оздоблені рослинними, геометричними та метафоричними мотивами; зокрема, серією фігур, що привертає увагу: птах, слон, коза, кінь, пантера, антилопа, дракон, щур, бик, кролі, мавпа, пес, лев, вівці, качка та риби, які, як вважають, були виготовлені у якості прикраси для коронних дверей, уособлюючи античний 12-річний турецький календар з дванадцятьма тваринами.

Мечеть і могила Кесікбаш (Kesikbaş) (Шамс-і Тебрізі (Shams-i Tabrizi))

Мечеть є простою і не прикрашеною. Приналежність тіла у могилі залишається невстановленою; але вважається, що воно належить Шамс-і Тебрізі (Shams-i Tabrizi), видатному супутнику Мевляна Джелаледдіна Румі (Mevlâna Celaleddin Rumî).

Місце археологічних розкопок та акведуки в Тіані (Tyana)

Руїни та акведуки знаходяться у місті Кемерхісар (Kemerhisar) (фортеця Дам (Dam Fortress)). Кемерхісар отримав свою назву саме від акведуків, побудованих з метою постачання питної води з античного римського басейну в інші місця Римської імперії. Руїни знаходяться нижче значної частини міста. Важливі скульптури та подібні твори мистецтва з різних районів міста разом із артефактами та об'єктами архітектурної спадщини, виявленими під час наукових розкопок на цьому місці, експонуються в музеї Нігде (Niğde).

Акведуки міста датуються ІІ та ІІІ століттями і вважаються заповідними територіями. Тіана (Tyana) — місце поселення з доісторичних часів до падіння держави хеттів. В хетський період місто було відоме під назвою Туванува (Tuwanuwa). В пізньохетський період воно було столицею держави під керівництвом відомого царя Варпалави у 738-715 рр. до н. е. В римську епоху місто стало відоме як Тіана (Tyana).

Римський басейн Тіани (Tyana)

Римський басейн (Roma Havuzu) був побудований у 2 столітті за часів правління Траяна та Адріана, та спочатку мав олімпійські розміри. Гаряча вода для басейну надходила до античного міста Тіана (Кемерхісар) за допомогою акведуків. Басейн ремонтували протягом століть, але значною мірою він зберіг свою оригінальність.

Палац Тумулус (Köşk Tumulus)

Розкопки, проведені в палаці Тумулус (палац Хойюк (Köşk Höyük)), розташованому на скелястому схилі на схід від Римського басейну, свідчать, що у цій місцевості знаходилися найстаріші осередки сільського та тваринницького господарства рівнини Бор (6050-4911 рр. до н. е.). Перші чотири шари п'ятишарових осередків відносяться до періоду пізнього неоліту, а останній шар — до періоду раннього енеоліту. Архітектура періоду неоліту свідчить про багатокімнатні невеликі приміщення, які розширювалися відповідно до існуючих потреб. У період енеоліту будинки розташовували поруч один з одним. Таким чином утворювались вулиці, які були побудовані відповідно до плану міста.

Замок Нігде (Niğde Castle)

Замок, оточений трьома стінами, знаходиться на пагорбі, де розташовувалося старе місто Нігде (Niğde). До сьогодення збереглася частина, що містить фортецю на північний схід від пагорба. Головну башту замку, яка є єдиним збереженим зміцненням, побудовано у найвищій точці пагорба.

Однозначно визначити вік замку неможливо. Незважаючи на те, що на нижніх стінах споруди присутні ознаки арабського та візантійського впливу, існує ймовірність, що замок є набагато старішим і датується 800-м роком до н. е. Знаменита годинникова вежа, споруджена на одному зі старих бастіонів замку, є пам’ятником, який слід неодмінно відвідати, а також символом Нігде (Niğde).

Місце археологічних розкопок Гьолтепе-Кестель (Göltepe-Kestel)

Цей археологічний пам'ятник являє собою олов'яний рудник, що датується ранньою бронзовою добою (3200-2000 рр. до н. е.). Шахта Кестель (Kestel) знаходиться за 2 км від Гьольтепе (Göltepe), поселення та зони переробки руди навпроти шахти. Під час досліджень на місці археологічних розкопок Гьольтепе-Кестель (Göltepe-Kestel Arkeolojik Alanı) було знайдено багато інструментів для видобутку корисних копалин, сортування руди та плавлення металів, а також керамічні горщики із олов'яним шлаком.

Мавзолей Хюдавент Хатун (Hüdavent Hatun Tomb)

Мавзолей, побудований в 1312-1313 роках, зберігає свій первісний вигляд, незважаючи на те, що відновлювався протягом століть. Ця будова входить до групи однорівневих восьмикутних гробниць. Ця гробниця відрізняється своєю конструкцією, а також різьбленням рослин, тварин та геометричних фігур.

Курган Порсук (Porsuk Tumulus)

Курган Порсук (Porsuk Höyük), також відомий місцевим мешканцям як курган Зейве (Zeyve Höyük), знаходиться за 55 км від центру Нігде (Niğde). Курган містить артефакти Залізного віку та поселення хеттів пізньоримського періоду. Розкопки кургану тривають з 1970-х років, причому артефакти, знайдені до цього часу, демонструють в музеї Нігде (Niğde).

Місце археологічних розкопок Гьоллюдаг (Göllüdağ)

Гьоллюдаг (Göllüdağ) - вулканічний купол, розташований за 60 км від центру міста Нігде (Niğde), на висоті 2172 метри над рівнем моря. Поряд із залишками прихованого міста, на вершині гори конічної форми також знаходиться кратерне озеро, завдяки якому цей регіон отримав назву Гьоллюдаг (гора з озером).

Під час розкопок були виявлені частково побудовані споруди. Це дозволяє припустити, що місто було покинуте до завершення будівництва. Однак більше про це поселення мало що відомо.

Монастир Гюмюшлер (Gümüşler)

Хоча точна дата будівлі монастиря невідома, вважається, що він був побудований в період між 8 та 12 століттями. Схоже, що записи щодо назви та історії міста Гюмюшлер (Gümüşler), де розташований монастир, не збереглися.

Висічений у великому скельному масиві монастир добре зберігся і є одним з найбільших монастирів в регіоні Каппадокія (Cappadocia).

Найважливішою спорудою монастиря є церква, розташована на півночі комплексу. План церкви нагадує закритий хрест з чотирма вільними опорами. На північ від північного рукава хреста розташовані дві ніші для поховань та два вхідні групи з циліндричними склепіннями на захід від наосу.

Вважається, що над розписом стін церкви працювали принаймні три різних майстра. Окрім Ісуса, Марії та апостолів, тут відтворені важливі історії з Біблії, зображення таких праотців, як Василь Великий з Кесарії (Kayseri), Григорій Ніський, Григорій Богослов (Назіанзин).

На стінах приміщення над притвором привертають увагу сцени полювання, не схожі на будь-які інші в Каппадокії (Cappadocia), та композиція з різними тваринами.

Як і в багатьох церквах регіону Каппадокія (Cappadocia), фрески в монастирі Гюмюшлер (Gümüşler Manastırı) могли бути виконані відповідно до іконографічних та стилістичних особливостей. Фрески в монастирі були відновлені в 1960-х роках британським археологом-реставратором Майклом Гофом.

Фреска «Усміхнена Діва Марія з немовлям Ісусом» - одна з найважливіших фресок у монастирі Гюмюшлер (Gümüşler).

Грецька (православна) церква Конакли (Konaklı)

Церква побудована у 1844 році на честь Святого Василія. Будівля за проектом базиліки побудована з базальтового каменю. На момент будівництва церква була одним з найважливіших релігійних центрів регіону. Це найбільша з церков, побудованих у архітектурній формі базиліки в цьому регіоні в пізньоосманський період.

Гробниці Каралти Куш Каяси (Karaltı Kuş Kayası)

Скельні гробниці розташовані на двох схилах долини. Загалом налічується 15 гробниць: 11 на південному схилі долини та чотири на північному схилі. Більшість гробниць схожі одна на одну, окрім однієї, яка відрізняється від інших розмірами та місткістю. Місцеві мешканці називають цю дворівневу споруду печерою Кизлар (Kızlar Mağarası).

Гробниця Дьортаяк (Dörtayak)

Оскільки напис на будівлі відсутній, дата будівництва гробниці невідома. Однак трохи на північ від гробниці знаходиться мечеть з фонтаном з однойменною назвою, і, згідно з написом на фонтані, ці споруди побудовані в 1764-65 роках, причому для будівництва мечеті, фонтана та гробниці був використаний однаковий кам'яний матеріал.

Грецька (православна) церква

Церква розташована в кварталі Старого палацу та має план базиліки. Побудовані з гладкого базальту, його капітелі колон прикрашені орнаментом з листям. У середині склепіння над головним проходом розташовані зображення Ісуса Христа в оточенні чотирьох апостолів, що симетрично декоровані квітковим орнаментом.

Комплекс Улукишла Мехмет Паша (Ulukışla Mehmet Paşa)

Відомий як один з найбільших караван-сараїв Туреччини комплекс Улукишла Мехмет Паша (Ulukışla Mehmet Paşa Külliyesi), що знаходиться в районі Улукишла (Ulukışla), був побудований в 1619 році. У комплексі є мечеть квадратної форми з одним куполом, двір і базар (араста) з 23 магазинами, а також хаммам і сарай по обидві сторони арасти. Комплекс використовувався як житло для солдатів, а також для пасажирів караванів. Ще одна цікава особливість цього комплексу полягає в тому, що він надихнув відомого поета Фарука Нафіза Чамлибеля на створення поеми «Хан Дуварлари» (Стіни караван-сараю).

Церква Ашаги Кайабаши (Aşağı Kayabaşı Church)

Церква побудована за проектом базиліки з використанням тесаного каменю базальтового типу. Внутрішнє та зовнішнє оздоблення церкви загалом добре збереглося, а дістатися церкви можна з головної дороги. Оздоблення навколо дверей виконано у вигляді хреста, а біля входу присутній грецький напис, датований 1835 роком. В даний час церква перетворена на мечеть, яка відома серед місцевих жителів як мечеть Бегюм (Begüm Cami).

Корчми, криті базари, караван-сараї

Нігде (Niğde) є постійним місцем поселення протягом 10 000 років. Місто знаходиться на маршруті Королівського шляху, найстарішого старовинного шляху в історії Анатолії.

Задля безпеки та захисту комерційної діяльності сельджуки, серед інших, побудували уздовж торгових шляхів корчми. У Нігде (Niğde), яке було важливим місцем зупинки на шляху караванів, налічується багато корчм, критих базарів та караван-сараїв, які збереглися до наших днів, зокрема Сарихан (Sarı Inn), Саричакил Хан (Sarıçakıl Han), Келетен Хан (Keleten Han) та Камереддін Хан (Kamereddin Inn). Корчма Камереддін (Камереддін Хан) - єдина сельджуцька корчма на маршруті Конья-Адана, побудована в сельджуцький період.

Андабаліс (Andabalis), Старий Андавал (Old Andaval)

Поселення, відоме в історичних джерелах як Андавіліс (Andavilis), Аддауаліс та Амбаваліс, було побудовано в пізньоантичний період як місце несення служби, розташоване на шляху зі Стамбула (Istanbul) до Пілаісі (Pylaisi) в Кілікії (Cilicia). Церква візантійської епохи віком близько 1500 років розташована за 8 км від центру міста Нігде (Niğde). Короткий опис цієї церкви присутній в путівнику У. Дж. Гамільтона, опублікованому в 1842 році. Гамільтон стверджує, що церква в Старому Андавалі (Eski Andaval) була побудована на честь матері Костянтина, Олени.

Будинки Нігде (Niğde)

Традиційні будинки Нігде (Niğde) розташовані уздовж вулиць Кадиоглу (Kadıoğlu ) і Джуллаз (Cullaz). Ці будинки детально відображають типові характеристики традиційних турецьких будинків цього району. Зазвичай вони побудовані з каменю з дерев'яними поперечними балками. Більшість із них мають сади з великими вхідними дверима. У той час, як у більшості будинків відсутні написи та позначення, частина будинків, а саме будинки у пізньоосманському стилі, мають написи 19 століття.

Струмок Калетепе (Kaletepe)

Струмок знаходиться біля підніжжя Гьолудагу (Göllüdağ), одного з найбільших вулканів у Центральній Анатолії, на висоті близько 1600 метрів над рівнем моря. Вулканічна активність в цьому районі привела до утворення обсидіану - природного скла, яке первісні спільноти використовували для виготовлення інструментів. Археологічна стратифікація тут містить свідчення про різні поселення людей, найновіші з яких датуються понад 160 000 років.

Стратифікація доби палеоліту, яка охопила мільйони років, має велике значення не тільки для Центральної Анатолії (Anatolia), а й для всієї Туреччини, а також для Близького Сходу і навіть Східної Європи. Відображаючи еволюцію Ашельської культури, ця стратифікація є унікальною для Анатолії (Anatolia). Ця знахідка під відкритим небом, в якій дотепер ведуться розкопки, є найважливішим поселенням доби палеоліту в Туреччині. Вона дає змогу якнайкраще розкрити питання ранніх поселень Анатолійського півострова. На даний час ця знахідка є унікальною.